ГулІвер І ВармІя ДІвчин
Дівчинка рішуче заявила, сердито вкотре тупнувши голою, засмаглою, трохи огрубілою від довгого ходіння босоніж ніжкою:
- Про кохання, звичайно ж! Про що ще співати!
Хлопчик-капітан кивнув і з видимим задоволенням заспівав, виконуючи своїм дзвінким, хлоп'ячим голосом:
Моя уява вразила,
Все стало яскравим, немов у Жовтні!
А злому бісові сунемо в боки вила,
І буде так чудово на Землі!
Такі зірки в нашій світобудові
Одні рубіни, а іншим алмаз!
Ми збираємо з безбожних данини -
Удар як молот і не в брову, а в око!
Вітрини магазину, де квазари,
Виблискує променистий іподром!
У душі моєї зяючі рани -
Начебто в ній пройшов великий погром!
Зав'ють немов локони комети,
Баранець блиск - сяє чумацький шлях!
Про подвиги безсмертні оспівання,
У славі вічно нехай перебуватиме Фрусь!
Що може зробити людина похмура?
Лише випустити із синіх очей сльозу...
Коли навколо все сизе, охололо,
Коли з надією чекаєш на червень грозу.
Посмішка розтягне нещасний губи -
Зрозумій, що світ не ягоди у лісі.
Дівчисько враз, вишкірить тобі зуби,
У ній втілиш розумну мрію!
Ось так юний воїн взяв і заспівав. І це виглядало надзвичайно красиво та більш ніж здорово.
Віконтеса зазначила:
- Ти добре співаєш! Але чи здатний ти створити щось серйозніше?
Гулівер заявив, смиренним тоном:
- А що може бути серйознішим за пісень?
Дівчинка показала йому мову і відповіла:
- Те, що приносить радість та плюс ще здоров'я!
Хлопчик-капітан застрибав, підскакуючи, наче заєць і заспівав:
Ти Батьківщина моя велика,
Війни цунамі люто кидало-
Адже армія могутня сім'я,
Повалимо зло в геєну з п'єдесталу!
Яке небесне променисте світло,
Виходить від сердець бійців Вітчизни.
Хай буде подвиг витязів оспіваний,
Не пошкодуємо, ми повірте життю!
Противник отримав великий презент,
І в нього знарядь різних багато.
Ось настав, такий уяви момент,
Вилилася лють бурхливо Чорнобога !
Так вийшло мої витязі,
Вітчизна промениста страждає!
У звіті лише одні пішли нулі,
І знову тріумфує пекельний Каїн!
Оркшизм сильний, ревуча орда,
Але не поставити саксів на коліна!
Адже з нами Ельфін мудрий назавжди-
І теоретик справедливий Фенін!
Зуміємо вермахт - знаю скрушити,
І як би, не був цей дракон підступний...
Його мечами будемо рубати,
Я лицар відданий Батьківщині та дамі!
Достоїнство могутнє нехай у тому,
Щоб досягти рубежів Оркліна!
Достойні станемо подвигів батьків,
Адже наша армія у боях непереможна!