Яйцепос. Книга 3
Із цього порошку й інших інгредієнтів, які повинні були, за розрахунками Сидора, підсилити протиотрутні властивості, алхімік створив експериментальний засіб, який став випробовувати на піддослідних пацюках і кроликах: давав їм різні отрути й цю свою протиотруту. Протиотрута тварин не рятувала, вони незмінно подихали від отрут. Зрештою, Сидір Гольденхрін дійшов висновку, що інформація в прадавніх книгах про такі властивості пазурів грифонів не відповідає дійсності. Одним словом, еліксиру-протиотрути цей алхімік так і не створив, зате виявилося, що винайдений ним препарат є прекрасним проносним. І він це проносне навіть запатентував! Втім, широкого поширення це проносне не дістало, напевно тому, що не змогло конкурувати з іншими проносними, типу пургену або касторки, тому що для інших проносних не було потрібно таких рідкісних інгредієнтів, як пазурі грифонів. Я вичитав усе це в газеті «Доля з маком».
Варвара. До речі, Романе, ти ж знаєш пісню про грифона...
Роман. Так, якби була гітара...
Фелікс. Гітара є! Деякі мисливці полюбляють після полювання біля багаття потренькати на гітарі та поспівати бардівських пісень, тому ми тримаємо в мисливському будиночку цей інструмент. Зараз принесу... От вона, тримайте.
Роман. А ну-бо... (Звуки струн). Трохи розстроєна. Підтягну струни... Так... Ага... От тепер добре. Отже – «Балада про механічного грифона». (Співає під акомпанемент гітари):
В баладі буде троє персонажів,і кожний в ній свою зіграє роль;перераховую от: дівчина Наташа,механік Костя та лихий король.Лихий король таку річ вирішив придбати,не мають що інакші королі,щоб хвастати та себе вихваляти:у мене раритети немалі!Яку ж отримати собі конкретно штуку,про те йому наснився дивний сон;і він сказав: хочу, мені щоб в рукипотрапив металевий-от грифон;щоб був, мовляв, з металу цей звірюга,та рухався неначе він живий...Механік Костя званий був до кругамонарха; і сказав той: «Спорядимені це механічне гарне диво:грифона-робота». І каже Костя: «Так,зварганить можна. Заплати красиво,бо працювать не буду на дурняк.Грошей прошу я, значить, за роботусто тисяч, а за менше – не візьмусь:складна робота». Королю-підлотіплатити не до шмиги. Той ще гусь.Довідався: у Кості є кохана –вродливця Наташа, і любовміж ними, і за неї, незрівняну,він ладен і свою віддати кров...Дівицю цю, без всяких аргументів,що ждала Костю поблизу вікна,схопили королівські враз агенти...І в вежі замку хована вона.Дізнався Костя потім про недолю:Наташу викрадено, плаче її мать;щоб викупить заручницю з неволі,сто тисяч треба лиходіям дать.Сказав механіку король: «Проблему вашуготов рішити я – нема мене добріш:я сам-от викуплю заручницю Наташу,а ти грифона споруди скоріш.І будемо тоді з тобою квиті».Та втямив Костя: на лжеці вінець!Сказавши: «Згодний!», рушив працьовито,готуючи монархові кінець.Король же надзирателя приставивмеханікові: пильно ту вартуйроботу над грифоном із металу,і повсякдень про те мені звітуй.Тож підглядав один, трудився другий:писав, клепав, варив, гвинтив, кував,і бризкав піт, не покладав він руки...Король ті звіти слухав – і чекав...Коротше кажучи, грифона він зварганив –вродливець із металу, як живий.Він рухає вухами та ногами,хвостом, крильми, і дзьобом голови.Та змайстрував наш Костянтин солдата:був створений грифон той для боїв!У його грудях міститься гармата!Будь-котрих може він розбити ворогів!Механік осідлав оту машину,натиснув важіль; та як воїн-спецвраз дзьобнула наглядача у тім'я,і той упав, і став миттєво мрець.Керуючи крилатим механізмом,наш Костя полетів, немов орля.З висот ландшафти оглядів, донизузнову кинувся – до замку короля.І в апартаментах монарха збивши вікна,грифон залізний усередині вже бувкімнатин королівських; тільки пискнувнастраханий володар і здриґнув,і кликнув стражу. Та його сторожунещадно механізм придав землі.І королю тоді слова ворожісказав наш Костя: «Швидко, не юли,негайно говори, мою Наташуховаєш де? Інакше мій металтебе подзьоба». – «В тій високій башті», –розкрив брехун слізьми свою печаль.І Костя на грифоні прямо к баштіспурхнув, і через ґрати там він вздрівсвою кохану та омріяну Наташу,і важелем наказ грифону звів:грифон кігтями оті ґрати видер.Наташа к Кості із віконця – ох! –скакнула на грифона, і гармидеротак скінчився, бо грифон обохпоніс на південь, далі від корони...Король від струсу враз дістав інфаркт.І помер він. А спадкоємця тронулише порадував оцей-от славний факт.Не знаю, правда або тільки слухи:наступник Костю і нагородив...Механік Костя – золотії руки –з Наташей жив, грифон же їм служив.Кінець балади. Вірю я та знаю:добро сильніше зла, це джерело звитяг!Закінчую співати й всім бажаю,щоб було так завжди, завжди отак!Ростислав. Браво! Гарна пісенька!
Леонід. Ви, Романе, перепишіть мені, будь ласка, слова та акорди. Я теж вивчу й буду співати.
Фелікс. Але в цій пісні грифон прекрасно літає, та ще з пасажирами на спині, хоча справжні грифони, як уже говорилося...
Роман. Ну, тут-от це виправдано: грифон-то був не справжнім, а крилатою машиною, на зразок літака або гвинтокрила.