Гулівер став хлопчиком-юнгою
Я співаю, співаю, і всіх бісів переб'ю!
Дівчинка теж заспівала:
Ми дівчата горді Сварога,
Сміливі, відважні бійці...
Служимо правильно, ми в Ім'я Роду,
Нехай пишаються діди та батьки!
Бог Сварог і розум у людей,
Зроблять щасливою світобудову...
Нас не переможе повір лиходій,
Справа наша праця та творення!
Гулівер свиснув і відзначив із любов'ю в голосі:
- Шикарна пісня!
Віконтеса кивнула і прочирикала:
- Та в цьому вся і привабливість. Що співаєш заради співу.
Хлопчик і дівчинка продовжували крокувати. Їхні дитячі ніжки тупотіли собі з великою впевненістю. І могли вони дуже гарно співати.
Діти тут, схоже, усі. І це такий чудовий світ. Нехай навіть у ньому існує рабство.
Гулівер із захопленням заспівав:
Усі люди на одній планеті,
Маємо, знай дружній жити...
Повинні завжди сміятися діти,
І у мирному світі жити,
Повинні сміятися діти!
Повинні сміятися діти!
Повинні сміятися діти!
І у мирному світі жити!
Ось вони так йшли, йшли і ще раз йшли...
Нарешті настав вечір. І колону з дітьми, які потрапили в полон, збудували на вечерю.
Їм дали чогось умовно їстівного супу, та ще коржів з молоком. Хлопчики-невільники поїли. І охоче завалилися спати.
Дійсно після важкого денного переходу вони потребували відпочинку.
Гулівер теж засопів носиком і йому снилися чудові сни.
У яких напівголі дівчата співали;
Всесвіт на частини розірвали,
Змеркли зірки, катастрофа-смерть!
Ридають, стогнуть у муках пекельних дали,
А тим, хто вижив: лише ганьба терпіти!
Подібно до Бога - правлячи всі закони,
Забувши про совість і відкинувши честь!
Чужа раса світ наводить новий,
Шпурнула виклик нам - лиху звістку!
. РОЗДІЛ Љ 2 .
Хлопчик-юнга, на якого перетворився Гулівер, плив на красивій і дуже витонченій бригантині. Її вітрила були дуже яскраво розфарбовані, з дивними, чудовими, малюнками у вигляді квітів і метеликів, бабок, а також дівчат з мечами.
І це дуже гармоніювало з екіпажем. Тут теж виявилися виключно дівчата. І вони були майже оголені, тільки груди та стегна прикриті ниточками коштовностей. А шкіра засмагла, блискуча, мов у бронзових статуй.
Дівчата-пірати шльопали своїми босими, дуже витонченими, і спокусливими ніжками.
І при цьому співали:
Ми бідні, ми бідні, пірати,
Нас дуже, дуже, дуже шкода,
Не уникнути дівчат знай розплати,
А тому, що нам не прищепили мораль!
Піраткам не потрібні науки,
І це ясно чому...
У нас і ноги є і руки,
А голова нам нема до чого!
І ось попереду з'явився галіон, його першою помітила дівчина на вершині. Вона зіскочила, миготивши голими, круглими п'ятами.
А взагалі, які тут були красуні, а волосся у них дуже яскраве. Більшість медових блондинок з шевелюрою блискучою, немов сусальне золото, але є ще й мідно-червоні дівчата і навіть із волоссям смарагдового кольору.
Деякі носять сережки брошки. А яка у них досконалість ліній!
І м'язи у них немов кульки ртуті перекочуються під бронзовою, блискучою шкірою. Ось це дійсно дівчата, які здатні битися по-справжньому.
І ось бригантина мчить за галіоном. А на цьому кораблі гасають волохаті ведмеді-орки, які додають вітрил і намагаються піти.
Дівчина-капітан з волоссям кольору сусального золота, що так гарне майорять за вітром, і босими ніжками, що зводять чоловіків з розуму, як прореве:
Ми знищимо проклятих ведмедів! Хай буде банда дракона у вогні!